Історія міста Дубно

Про місто під назвою Дубен Іпатьєвський літопис згадує ще у 1100 р. в зв'язку з рішенням вітічевського з'їзду руських князів. Після погрому татаро-монголів в 1240 р.

Литовський князь Ягайло грамотою від 4 листопада 1386 р. підтверджує належність поселення місцевому князю Федору Oстрозькому, а у 1498 р. К.І. Острозький отримав від литовського князя Олександра привілей, за яким Дубно стало містом. В 1507 р. Сигизмунд І Старий надає поселенню магдебурзьке право.

Дубенський замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею. Він відігравав значну роль в розвитку міста.

Після Люблінської унії Дубно входить до складу Речі Посполитої. В 1706 р. Волинь стала театром активних військових операцій шведів, Карл ХІІ літом окупував Дубно. В наступному 1707 р. його супротивник Петро І прибув до міста і був здивований міццю тутешніх фортифікацій.

В 1753 р. князь Януш Сангушко подарував Дубно князю Станіславу Любомирському. Останньої третини XVIII - початку XIX ст. відбувається значне зростання в суспільному житті міста через перевід сюди, зі Львова в 1772 р., так званих контрактів, тобто великого чотиритижневого ярмарку. Ярмарок знаходився у Дубно протягом двадцяти років, в 1794 р. його перевели у Звягіль, а в 1797-му - до Києва.

В 1795 р. відбувається третій поділ Польщі і Дубно входить у склад Росії.
Залізнична станція, відкрита в 1873 р. по лінії Здолбунів-Радзивилів на досить значній відстані від центру міста, стала противагою в територіальному розвитку міста.

З літа 1941 р. по осінь 1944 р. Дубно було окуповане фашистською Німеччиною.

Мапа плану центральної частини Дубна з деталізацією вулиць та деяких споруд.