Вінниця - місто, засноване в ХIV столітті. З української вінниця - "виноробний завод".

Дніпропетровськ - місто на Дніпрі. В 1635 році побудована фортеця Койдак, після її зруйнування - козацькі села Старий Койдак, Новий Койдак і Половиця, на місці яких після приєднання до Росії виник у 1786 році Катеринослав ("слава Катерини", на честь царюючої тоді Катерини ІІ). У 1796-1801 під час царювання Павла офіційно іменувався Новоросійськ (від Новоросія, як тоді називали степи Північного Причорномор'я); Олександр I у 1802 році повернув назву Катеринослав. В 1926 році перейменований за назвою ріки і прізвищем Г.І. Петровського (1878-1958), партійного і радянського діяча. Г.І. Петровський працював на заводах цього міста, керував там революційним рухом, в 1919-1939 роках - голова ЦВК УРСР.

Донецьк - заснований у 1862 році. Раніше Юзівка - підприємствами, біля яких розвивався населений пункт, володів англійський капіталіст Джон Юз. З 1924 по 1961 роки - Сталіно.

Євпаторія - місто в Криму. У VI-V століттях до н.е. Керкінітида (припускають у цьому слові той же корінь, що і в топонімі Керч і в етнонімі керкети). Давньогрецькі колоністи дали назву Євпаторія від грецького євпатор - "благородний", як припускають на честь боспорського царя Мітрідата Євпатора (132-63 роки до н.е.). Після турецького завоювання у ХIV столітті перейменований у Гьозльов; після приєднання у 1783 році Криму до Росії ця назва переосмислена в Козлов і, хоча була офіційно відновлена назва Євпаторія, вони вживалися разом ще у ХIХ столітті (один з "Кримських сонетів" А.Міцкевича називається "Вигляд гір із степів Козлова").

Житомир - припускають, що заснований у 884 році, перша згадка в літописі - 1240 рік. Назва походить від власного імені володаря чи засновника. Легенда розповідає про Житомира, дружинника Аскольда і Діра, який пішов у ліси Волині після їх вбивства і заснував це місто. Ймовірно, що це звичайний топонімічний міф, який персоніфікує незрозумілу назву.

Запоріжжя - місто на Дніпрі. У 1775 році на цьому місті заснована фортеця, яка отримала назву Олександрівська, з 1906 року - місто Олександрівськ. Перейменоване в 1921 році у Запоріжжя. Вище міста, біля знаменитих дніпровських порогів на острові Хортиця, знаходилась Запорізька Січ - центр українського козацтва.

Івано-Франківськ - місто перейменоване 9 вересня 1962 року в пам'ять видатного українського письменника і громадського діяча І.Я. Франка (1856-1916). До перейменування - Станіслав (Станіславів), названий в середині XVIII століття від імені одного з Потоцьких, великих польських магнатів.

Київ - столиця України. "Назва молодша за місто", відзначив А.І. Соболевський, ототожнюючи з Києвом навіть Митрополіс, який згадується Птоломеєм у ІІ столітті нашої ери. В середні віки називався Самбатас (згадує Констянтин Багрянородний, Х століття) Ця назва викликала різноманітні здогади: одні вважали її фінською, що означає "межа рівнини", інші припускали, що за допомогу Візантії в укріпленні міста хозари назвали його ім'ям імператора Лева Вірменина - Сембатас. Вчені ХVII століття переосмислили слово Самбат як "місце збору човнів (ботів)". Заперечуючи це, Н.М. Карамзін запропонував етимологію "сама матір"; дійшло до того, що пропонували етимологію "ся єсть матір". Назву Днапстадир приписували остготам; скандинави називали його Дніпровське місто. Назва Київ часто зустрічається у Польщі, Чехії, Словаччині, Югославії. А.І. Соболевський не сумнівався в походженні назви Київ від власного імені (в основі якого бачив слов'янське слово кий - "палиця"). У літописі зустрічається полеміка, ким був Кий, чиїм ім'ям назване місто. Ще жила назва Київ перевіз, і легенда стверджувала, що Кий був перевізником через Дніпро, а літописець хотів бачити його князем, який ходив з Олегом на Царгород. Суперечка відновилася у зв'язку з новою етимологією, яка відкидає слов'янське походження назви Київ і наполягає на більш ранньому: в пракріті слово койава - "килим", а зміст топоніма, як припускають - "місце трона".

Кіровоград - місто засноване у 1754 році під назвою "Фортеця св. Єлисавети" за наказом імператриці Єлизавети для оборони проти турків. З 1775 року - місто Єлизаветград. З 1934 року - Кірово в пам'ять С.М. Кірова; з 1939 року - Кіровоград.

Кривий Ріг - селище виникло у 70-х роках ХVIII століття; місто - з 1926 року. На Україні і півдні Росії ріг означає - "яр" чи"мис".

Луганськ - місто на річці Лугань, від якої і назване. Етимологія гідроніма не досліджена; його форма дозволяє припустити можливість слов'янського походження із значенням "лугова".

Луцьк - в "Початковому літописі" - Луческъ. Пов'язувати походження назви із словом "луг" помилково. Походить від лука - "вигин річки, річкова затока". Слов'янський суфікс -ськ утворює відносний прикметник. В топонімію Київської Русі прийшов з північного заходу.

Львів - перша згадка в літописі - 1256 рік. Назва походить від власного імені Лев із суфіксом належності - ів. Пов'язують з ім'ям Галицького князя Лева, який побудував у ХІІІ столітті міські укріплення. За переказами князь Данило назвав місто ім'ям сина. В період належності Австро-Угорщині - Lemberg.

Маріуполь - місто на Азовському морі. Місто засноване для греків, які втікали з Криму від турецьких переслідувачів. Назване у 1779 році на честь Марії Федорівни, дружини Павла, тоді спадкоємця російського престолу; поль - від давньогрецького, модного в російській топонімії тих років, поліс - "місто". З 1948 року перейменоване у Жданів в честь А.А. Жданова (1896-1948), діяча КПРС, який тут народився. Зараз місту повернута первинна назва - Маріуполь.

Мукачево - від особистого імені Мукач (на грунті змішування словацької, української та угорської мов) із слов'янським суфіксом належності -ев-, -ов-.

Миколаїв - у 1784 році на цьому місті побудоване російське укріплення. Незабаром місто стало центром російського суднобудування на Чорному морі. Назва походить від назви корабля "Св. Миколай", який був першим спущений з верфі.

Нікополь - місто засноване у 1781 році на місці поселення Микитин Ріг (Микитин Перевіз, Микитина Застава) і назване Слов'янськ, але ця назва не встигла вкорінитися у мовленні, оскільки пануюча тоді "грецька мода" в офіційній топонімії породила назву Нікополь: давньогрецьке Ніко - ім'я богині перемоги, поліс - "місто".

Одеса - місто на Чорному морі. Побудоване у 1795 році на місті села. Хаджи-бей за розпорядженням Катерини ІІ, у відповідності з пануючою тоді урядовою модою на давньогрецьку топонімію, назвав місто на честь античного міста Одесос. Одесос знаходився західніше Бузького лимана на північному березі Чорного моря і був колонією Мілету.

Полтава - згадується з 1618 року. Назва походить від гідроніма. В літописі (1174 рік) Ігор Сіверський переправляв війська через Ворсклу і Лтаву (за іншими джерелами - Олтава). Назву зближують з латишським lutum - "болото, бруд".

Прилуки - поширена назва багатьох населених пунктів у слов'янських землях із значенням біля луки (лука - "вигин ріки").

Рівне - згадується з ХIII століття. Назва слов'янська, можливо походить від слова "рів" із суфіксом -н-, який утворює прикметник, і закінченням середнього роду. Такі назви поширені на Волині, де знаходиться Рівне; основи їх легко пояснити, використовуючи слов'янські мови (Дубно, Ратно, Березно та ін.) За іншим тлумаченням, "рівне" назване за плоский рельєф місцевості.

Севастополь - місто на Чорному морі в Криму. Порт і фортеця засновані у 1783 році на місці татарського поселення Ахтіар і в наступному році названі за модою, яка панувала тоді у державній топонімії Росії, давати давньогрецькі назви. Давньогрецьке себастос - "величавий, царський", поліс - "місто". В античну епоху відомо 6 міст з назвами Севастополь (наприклад, на місці сучасного Сухумі).

Сімферополь - до 1784 - татарське місто Акмечеть - "біла мечеть" (ак - "білий", мечеть - мусульманський храм). Після ліквідації турецького панування у Криму в 1784 році за пануючою тоді модою давати давньогрецькі назви місто отримало назву від сімферо - "збирати разом, з'єднувати" чи "бути корисним, приносити вигоду", поліс - "місто".

Суми - походження назви невідоме. Зв'язок із слов'янським "сума", запропонований за здогадами аматорів, безумовно не має підстав. Можливе походження із балтійських мов (для порівняння давньопруське озеро Sumyn).

Тернопіль - припускають, що назва пов'язана із володіннями Тарнавського, які лежали західніше, а поль - результат латинізації. Але з найбільш ранньої із документальних згадок (1550 рік) назва відома у формі Tarnopole, тому можливе походження від терен і поле, тобто значення - "степ, який заріс терном" - саме у такій місцевості в 1540 році закладена фортеця, біля якої виросло це місто.

Трускавець - курорт в Карпатах. Назва походить від імені річки Трускава, на якій знаходиться. Гідроніми на -ава особливо поширені по обидва боки Карпат. Їх походження суперечливе, але вони могли бути слов'янськими прикметниками жіночого роду. В письмовій пам'ятці 1472 року назва цієї ріки витлумачена від назви рослини.

Ужгород - в основі назва ріки Уж, на якій знаходиться, і місто в старому значенні "укріплене місце". Більш ранню форму зберегла угорська назва цього міста - Унгвар (var - "місто").

Харків - виник у XVII столітті. В основі, припускають, лежить ім'я першопоселенця козака Харка, зменшене від Харитон. За гіпотезою Н.Я. Марра хар-сан - це етнонім хозар. Оскільки у місті тече річка Харків, можливо, що первинним є саме гідронім.

Херсон - заснований у 1778 році і названий ім'ям давньогрецького і візантійського міста-колонії в Криму Херсонес за існуючою тоді модою російського уряду на давньогрецькі назви. Антична назва Херсонес - давньогрецьке діалектне слово "півострів".

Хмельницький - до 1954 року Проскурів. Перейменований на відзнаку 300-річчя возз'єднання України з Росією і названий за ім'ям Богдана Хмельницького (1595-1657), гетьмана України, керівника визвольної боротьби українського народу.

Черкаси - виник у XIV столітті як поселення козаків, яких називали черкаси, черкеси. Ця назва виникла від етноніма черкеси, частина яких переселилась у ХIII столітті з Північного Кавказу на Дніпро.

Чернігів - назва вперше зустрічається у формі Чернігога з 907 року в Констянтина Багрянородного, який наводить договір Русі з Візантією. Перекази, які пов'язують назву з ім'ям князя Чорного, який боровся проти хозар, чи княгині Чорної, яка викинулася із терема, щоби не дістатися ворогам, безпідставні. Припускали в основі власне ім'я Черніга, але основи на -а вимагають присвійного суфікса -ін, а не -ів. У пам'ятках тих часів часто зустрічається форма Чернъговъ. Можливо, назва асимільована за аналогією із численними слов'янськими топонімами на -ів- з більш ранньої невідомої форми або в її основі лежить ім'я Чернъг (Черніг), поки що не знайдене.

Чернівці - в основі назви власне ім'я Чорний з формантом -івці, що означає жителів і особливо часто зустрічається на Поділлі і суміжних територіях. Раніше - Чернігівський Торг. Етимологія "чорне місто" від слов'янського віц - "місто" дивна, оскільки такого слова не існувало. До 1944 року назва передавалася по-російськи у формі Черновицы; похідні прикметники і зараз мають таку форму у російській мові (Черновицкая область).

Ялта - місто на Південному березі Криму. В античну епоху Яліта, від давньогрецького ялос - "берег". Греки, які втікали з Криму від турецьких переслідувачів, принесли назву на північний берег Азовського моря, заснувавши там село Ялта.